Департамент освіти і науки
України
ДНЗ «Запорізьке вище професійне
училище»
Практичні роботи
з предмету «Живопис»
Розробив: викладач
Іолоп М.М
м.Запоріжжя
20 17-2018р.
ПРАКТИЧНА РОБОТА ________________________________________________
1. Тема
Самостійний
тематичний натюрморт
2. Мета
Закріплення
основних понять в живопису; напрацювання більш удосконалених прийомів техніки
письма гуашевими фарбами, добитись в завданні колористичної цільності; вияснити вплив кольору освітлення на кольорові
відношення в натюрморті.
3. Завдання
– зобразити натюрморт в
умовах денного (сонячного) освітлення;
– передати просторове
середовище, перспективу;
– зображуючи форму
предметів світлотіньовим моделюванням кольору, надати їм матеріальності за
рахунок кольорових рефлексів та гармонійного використання кольору;
– створити
кольорову гаму з урахуванням кольору освітлення
4.
Матеріали: папір формату А2, олівець, пензлі, гуаш
5.
Методичні рекомендації
Роботі фарбами обов'язково передує підготовчий
малюнок. На відміну від підготовчого малюнка для акварельного живопису, у ньому передаються тільки
головні, основні форми. Дрібні подробиці
предметів, другорядні їхні деталі опускаються. Однак композиційне розміщення,
пропорції, конструктивна побудова, розташування предметів у
просторі повинні бути точними. Помилки виправляти фарбою під час роботи важко.
Краще витратити зайвих 10–20 хвилин на
уточнення малюнка, аніж робити це згодом. 
Перша стадія. Після того як виконано малюнок, приступаємо до підмальовку. Підмальовок — це
тонкошарова колірна прописка. У ньому
узагальнено прописуються основні тональні й кольорові відношення, відношення великих об’єктів, головних поверхонь: тла й поверхні стола,
предметів між собою й т.п. На цій стадії роботи треба особливу увага звернути на
світлове середовище, ступінь освітленості,
проаналізувати загальну світлоту (загальний тон) всієї
натури. Не можна забувати, що живописне зображення вирішується шляхом вірно знайдених,
що характеризують видиму форму кольорових відношень,
з урахуванням загального стану освітлення натури,
співвідношення просторових планів.
Уже в підмальовку треба виразити зв’язок
між кольорами, що створюється кольорами освітлення — холодним при кімнатному освітленні з вікна або теплим при сонячному чи електричному освітленні. Підмальовок робиться тонким і прозорим шаром фарби, щоб надалі можна було писати більш щільним шаром. Писати треба широко, намічаючи лише основні
тони. Всі тіньові і яскраві кольорові місця при першій прописці треба закривати
без білил. Фарби, покладені тонким шаром на світле тло паперу,
дають більш насичені й прозорі тони. Якщо тіні
будуть узяті дзвінко без білил, це дозволить позбутися розбілення в напівтінях і світлах.
Розглянемо приклад виконання навчального натюрморту (рис. 13, 14). У
нашому натюрморті вихідними будуть тони
кольорової капусти й тіней від гарбуза й кошика. Покриваємо їх, припустимо, темно-фіолетовою фарбою. Після цього визначаємо в натурі й підбираємо на палітрі прилеглий тон і кольори інших, менш темних
предметів: тіньові сторони гарбуза, драпірування. Проклавши тіні, переходимо до сусідніх
півтонів, намагаючись попередньо нанести їх
без білила. Тут уже немає необхідності обов'язково брати прозору фарбу.
Прописуючи підмальовок, тіні порівнюємо з тінями по світлоті, кольору і насиченості, півтони з напівтонами, а світлі місця зі світлими. Уже в початковій
прокладці основних кольорових відношеннях потрібно передати, що холодніше а що тепліше, як відрізняються по кольорах світло й тінь кожного з
предметів.
На цьому всю увага треба
приділяти співвідношенням першого, другого й третього планів між собою і тлом.
У першій стадії роботи дуже важливе дотримання пропорційних натурі світлотіньових і кольорових відношень між планами, а також передачі щільності й кольоровості
тіней і напівтіней. Тіні й півтіні не просто
чорні плями різної світлоти. Вони несуть у собі всі кольорові рефлекси, відбиті від предметів, і повинні обов'язково писатися кольорами. У натюрморті з келихом
вина й лимонами (рис. 12) всі темні предмети й тіні нанесені не просто чорною
фарбою. Тон вина в келиху взятий краплаком у
суміші із сієною паленою, а драпірування на задньому плані — краплаком із чистим
ультрамарином. Якщо більш-менш вірно вирішені в кольорі тіньові частини, то світлі місця написати значно легше.
Порівнюючи світлі й тіньові сторони предметів по світлоті й кольору, можна
помітити, що вони об'єднані загальним
кольоровим відтінком. Всі тіні в натюрморті освітлені світлом, відбитим від
стін кімнати. Якщо навколишні стіни жовтогарячі,
то всі тіні офарбляться в теплі червонуваті кольори. Якщо освітлення з вікна блакитне, то всі освітлені місця
будуть об'єднані холодним відтінком, а теплота тіней стане ще помітніше по контрасту з холодним світлом. У натюрморті з гарбузом
добре «читаються» холодні фарби, якими написані освітлені сторони предметів.
Різноманітні кольорові відтінки тіней — теплі.
Друга
стадія. Після знаходження світлотіньових і кольорових відношень великих планів переходимо до моделювання світлотінню, вираженою кольорами, об'ємної форми кожного предмета. Ми знайшли відношення тільки
основних об'єктів, великих площин. Кожний предмет прописаний майже однією фарбою. На об'ємній формі немає однакових умов освітлення й положення в просторі двох яких-небудь, навіть поруч розташованих ділянок поверхні предмета, тому не може бути й
однакових кольорів цих двох ділянок поверхні. Не можна залишити без подальшого пророблення,
наприклад, тінь білого драпірування, написаної
в підмальовку однієї й тією же фарбою, що відрізняється від освітленої частини
лише по світлоті. Варто підібрати теплі й
холодні відтінки кольорів для кожної ділянки поверхні драпірування в міру убування або збільшення
освітленості. Вдивіться, наприклад, у тіньову сторону кошика, і стане видно, що поверхня її пофарбована безліччю найтонших відтінків зелених і рожевих кольорів, різних по світлоті й
насиченості. Один фіолетовий, інший жовтуватий, третій зовсім жовтогарячий — всі вони створюють враження об’єму й матеріальності предмета.
При зображенні гладкої поверхні об’ємних предметів (гарбуз, кавун, яблука,
помідори, округлі посудини) необхідно «ліпити» форму предмета, не
згладжуючи її. Треба будувати форму через систему окремих поверхонь, великих або малих граней об'єму предмета. Спостерігаючи грановані
(не сферичні) предмети, ми добре бачимо
різницю тону й кольори у всіх гранях: у куба три грані — і три різних тони й кольорів.
Збільшення кількості граней на кубі постійно наближає форму багатогранника до
кульової поверхні. Кожна грань такого тіла буде мати різну освітленість і
різний колірний відтінок (у силу рефлексів).
Тому як багатогранник, так і сферична поверхня кулі або циліндра не можуть мати дві однакові ділянки по кольору і тону. Всі вони в різних
місцях будуть різними.Працюючи в такий спосіб над кожним предметом, треба
стежити також і за тим, де вони контрастують, де зливаються із тлом, де м'яко переходять у тінь. Деталі на предметах повинні
бути підлеглі загальній формі. Основний принцип живописної майстерності — це
«предмет у середовищі», у комплексі всіх його
якостей.
Якщо подивитися цілісно на натюрморт із лимонами (рис. 12), то
можна помітити, що яскраво освітлені фрукти й
біле драпірування занурені в теплий напівморок інтер'єра. Посудини на столі
сприймаються за рахунок своїх відблисків і рефлексів, все периферійне сприймається розпливчасто в напівмороці. Якщо переводити погляд по черзі на предмети натюрморту, то можна побачити
досить докладно всі деталі як на світлі, так і
в тіні. При переводі погляду на предмети, які розташовані в тіні, наше око відразу ж пристосовується (адаптується)
до тіньових сторін і «читає» їх досить
докладно, освітлені ж фрукти виглядали б
занадто яскравими. От чому важливо помітити
специфічний характер тонових і кольорових відношень сприйманої оком натури
при цільному баченні.
Крім передачі тонових і кольорових відношень і рефлексного взаємозв'язку, необхідно
враховувати вплив кольорів освітлення на предмети натюрморту. Цим досягається в остаточному
підсумку єдність і гармонія фарб. Припустимо, що ми пишемо певний натюрморт, розташований
під деревом у тіні. Як гармонізувати
жовтогарячий гарбуз, біле драпірування й зелену капусту? Всі ці кольори в
їхньому локальному виді не можуть бути гармонізовані на полотні. Що робити? Треба знайти такі кольори жовтогарячого гарбуза, щоб він мав ці локальні кольори, і кольори загального освітлення. Те ж саме треба проробити при складанні кольорів інших
предметів. У результаті кожний предмет буде
мати свої кольори і одночасно містити загальний для всієї
натурної постановки колір освітлення. Якщо внести в отриману в такий спосіб гаму фарб
який-небудь колір, що не має на собі впливу кольору освітлення, гармонія буде порушена, колір буде виділятися різко, як щось стороннє.
Таким чином, урівноваженість колірного ладу етюду, його єдність,
створюється пропорційними відношеннями кольорів і знаходженням загального в окремих
кольорах.
У процесі роботи треба уважно стежити за характером рефлексів. Рефлекс, як
нам відомо, — це зміна локального кольору предмета під впливом світла,
відбитого від сусіднього предмета. У
натюрморті з лимонами добре видні рефлекси в тіньовій частині предметів.
У процесі живопису не можна довго зупинятися на одному предметі, треба
переходити до інших, щоб потім повернутися до першого. При цьому кольори предметів поступово уточнюються, беруться в необхідній
напруженості (насиченості). Якщо в першій прокладці колір предметів береться
приблизно й досить щільно, то при повторній прокладці фарб треба довести його
до повної напруженості й щільності.
Вплив повітряної перспективи важко помітити в натюрморті, особливо
початківцям. Проте, знаючи про такий вплив, необхідно враховувати його при зображенні. Найближчі
до нас предмети треба зображувати в більш певних контурах і фарбах, аніж далекі, контури яких трохи зливаються із тлом, а фарби менш інтенсивні.
Завдяки цьому досягається враження, що одні предмети ближче до нас, інші — дальше. У наших натюрмортах предмети першого плану
пророблені більш уважно, інтенсивними кольорами, аніж предмети другого й третього планів постановки.
Третя стадія. Після того як
пророблені деталі, необхідно все узагальнити й привести в єдність.
Натюрморт Іолоп М.
У натюрморті з гарбузом видно, як і кошик, і капуста, і перець
— все «відсунулося» на другий план. Це
досягнуто не тільки перспективним зменшенням і правильним розташуванням предметів на поверхні стола,
але й тим, що світло й тіні на цих предметах
написані менш світлими й інтенсивними фарбами.
Краї віддалених
предметів втратили свою різкість. Вони, як кажуть, списані з тлом.
У процесі узагальнення дуже важливо виділити композиційний центр
натюрморту, якому все наче підкоряється, завдяки чому досягається цілісність і гармонія
зображення.
Комментариев нет:
Отправить комментарий